Поетрі Слем

Літературний Sлем – альтернатива/частина літератури? (потрібне підкреслити)
 
Читаючи інформацію друзів в усім нам відомій соціальній мережі, можна помітити, що далі менше молодих людей любить читати. Як це не прикро, але факт залишається фактом. Однак на заміну звичайним книгам приходять аудіокниги, друковане слово поступово вимирає. Підходячи ближче до теми, поезію любить не така вже велика кількість людей, хоча пишуть багато. Однак, коли доходить до літературних вечорів чи конференцій, ніхто нікого не слухає (треба сказати «ніхтому», щоб був вихованіший – жарт). Однак відносно нещодавно виник новий вид мистецтва – Літературний Слем. Що ж це таке?



Поняття
Літературний Слем, або, як звучить в оригіналі, PoetrySlam– це своєрідний літературний перфоменс, обмежений певними правилами та який оцінюється публікою. Головна суть не в тому, що написано, а в тому, як це представлено на сцені. Поезія, проза, незрозуміло що – жанр для Слему не має значення. Важливим моментом є те, що представлення творів – це змагання, в якому визначаються переможці. Учасники, слемери, по черзі виходять на сцену і зачитують свої шедеври, головне зробити це артистично. Це свого роду театр одного актора, п’єса трихвилинної дії. Важливим є все: міміка, жести, інтонація, ритм, крик, шепіт…
 
Правила
Літературний Слем має свої правила. Основні три: 1. Зачитуватися повинні лише власні твори. 2. Заборонено використовувати будь-які допоміжні засоби: на сцені лише автор, мікрофон, та листочок з текстом (якщо необхідно). 3. Обмеження часу – 3-6 хв.
Публіка, яка є одночасно і журі, визначає в результаті переможця оплесками або вибором 5 бажаючих з глядацького залу, які ставлять оцінки. У будь-якому випадку, запорука успіху – сподобатися публіці!
 
Представник Слему
Одним з найвідоміших представників слему є Сергій Жадан. Він каже: «Слем – це спроба вивести літературу, умовно кажучи, з університетської бібліотеки на циркову арену, оскільки надмірне засиджування в залах бібліотеки спричинює геморой і псує кислотно-лужний баланс творчої молоді».
 
PoetrySlamв Чернівцях (з історії)
Перший Слем у Чернівцях відбувся навесні 2009. Тоді до міста приїхали два німецьких слемера, які проводили майстер-клас для наших студентів. У самому перфоменсі, крім учасників майстер-класів, могли взяти участь усі бажаючі.
 
PoetrySlamв Чернівцях (сьогодення)
Нещодавно, а саме минулого місяця,відбувся черговий німецько-український Слем. В рамках конференції «Що може зробити література для демократії?» в нашому університеті проводилися два майстер-класи: Літературний Слем та Виготовлення демотиваторів (якщо перекласти з німецької назву, то не зрозуміло одразу в чому суть, тому написала своїми зрозумілими словами). Учасники обох майстер-класів представили свої творіння в студентському клубі «Контакт».
 
Неоднозначне
Часто постають суперечки стосовно місця PoetrySlamв сучасній літературі. Не усі сучані поети визнають Слем і вважають його паплюженням їхньої справи. Однак це досить спірне питання. Писати може кожен. Як казав один журналіст (на жаль, не пам’ятаю хто), що «в Україні кожен третій – поет». Та от створити щось таке, щоб не соромно було на людях показати, та ще й щоб воно сподобалося, треба добре постаратися J…
 
Отже,
Кого цікавить Слем, може дізнатися більше в Інтернеті. Там достатньо інформації. Можна навіть подивитися відеозаписи.
Цікавого пізнання та ближчого знайомства з PoetrySlam’ом! ;)

7 коментарів

Сергій Стуканов
А драматичний твір — альтернатива чи частина літератури? Допоки він на пепері — це, звісна річ, частина літератури; щойно втілюється на сцені — перетворюється на окремий вид мистецтва. Те саме можна казати про слем: тексти, читані учасниками, належать літературі; втім, як такий слем уможливлюється і здійснюється в процесі — властиво, в процесі читання. Посутньо, це здавна відомий монолог, хіба вбраний у відповідні нашому часові шати. Завдячуючи своїй енергійності, даний жанр нині набирає популярності, але він не є альтернативою поезії / літературі, бо, як сказано вище, фундований в ній. У певному сенсі слем — це спосіб подачі (отже, спосіб існування) самої літератури. А вона в такий (публічний) спосіб існує завжди.

Та й щодо смерті друкованого слова ви, як на мене, трохи погарячкували. Можливо, ви мали на увазі незабарну смерть паперового носія для друкованого слова, — тоді з вами ще можна сяк-так погодитись. А от власне друковане слово жиє і жить буде.

P.S. 14 грудня в Донецьку (19:00, DETROIT MUSIC CITY) відбудеться літературний Слем «Winter Games». Хто матиме змогу, приходьте. Докладніше — тут: vk.com/event22117726
Святослав Вишинський
Слем є здебільшого профанацією як літератури, так і мистецтва в цілому. Ряд сучасних «популярних» українських письменників, котрі бавляться в подібні ігри «обхіп-хоплення», тільки доводять це. Порожній «стьоб», епатаж та виставляння, за котрим немає ніякої глибини, співмірної з кращими зразками класичного мистецтва.
Марта Мельник
Сергію,
в більшій мірі погоджуюся з Вами. очевидно в певних місцях статті я некоректно висловилася. я маю на увазі відмирання друкованого слова.
а от щодо суті слему. то вона саме та і звучить. просто головне «гра» на сцені. це своєрідний театр одного актора. тому і постає основне питання заголовку.

відповідь на P.S. цікаво. я б зрадістю відвідала. але то трошки далеченьку ) на жаль(
Марта Мельник
ой, трошки забагато і не дуже туди написала)))… перепрошую…
Роман Жахів
У романі «Собор Паризької Богоматері» Віктор Гюґо пророкує близьку смерть друкованої книги, вбивцею якої, на його думку, стане архітектура (Слово втілене в камені). Роман побачив світ 1831 року. Відтоді минуло 179 років — книга жива.
Щодо слему, то він, на моє переконання є окремим явищем на межі між театром та літературою. Єдине, що насторожує — «суть не в тому, що написано, а в тому, як це представлено на сцені.» Бо всі явища культури, без винятку, мають вплив на формування світогляду. А за такої постановки питання, може змінитися ставлення до людини та оточуючого світу: «не важливо якою є твоя сутність, байдуже яким є твій внутрішній світ — важливо, як ти себе подаєш...» ефектність замінює ефективність.
Святослав Вишинський
Якщо аналізувати історію друкарства, то саме друкована книга стала «вбивцею» архітектури як «слова». В Середньовіччі готичні собори відігравали роль «книг» для посвячених у смисли знаків, таким чином саме вони і були «словом, утіленим у камені». Повернення до такої ситуації засобами архітектури не відбулось — однак Віктор Гюго інтуїтивно вірно передбачив реабілітацію образа в широкому сенсі, що культура від другої пол. XX ст. наглядно демонструє.
Марта Мельник
Романе,
… щодо суті слему. то вона саме та і звучить. просто головне «гра» на сцені. це своєрідний театр одного актора. тому і постає основне питання заголовку.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте