Роздум... № Відсутній
З самого ранку я дуже стомилася, бо всю ніч гасала по квартирі, але треба розбудити хазяйку, хай поприбирає… я трошки «насмітила»…
Вже 6 ранку! От лінива! Треба помурчати їй в обличчя і полоскотати вусиками носик. Ура! Я добилася свого! Поки вона повільно встає, треба їй дати план дій: спочатку пошкрябаю, де нашкодила, а потім хай погодує.
Відчуваю себе богинею: хазяйка економить на себе гроші, щоб купити мені смачну їжу, вона встає, коли б я її не розбудила, і одразу прибирає… ну, зрозуміло коли…
Тепер весь день буду спати. Хазяйка може підійти до мене, щоб погратися, але мені байдуже. Я ж сплю! А ввечері, коли до неї приходять гості, я не упускаю можливості похизуватися! Люблю, коли мною захоплюються: «Яка киця!», «Яка пухнаста!», «Коли будуть котенята, ми першими їх заберемо!»…
Стоп! Які котенята?! Хтось буде займати моє місце? Ні! Можливо я занадто молода, але мені подобається, як мені служить хазяйка. Не хочу нічого змінювати! Вона ніколи не свариться і покірно виконує мої забаганки.
Я ще не дуже розуміюся в людські мові, але, здається, хазяйка і слуга – це одне і те саме!..
0 коментарів