Сонет № Депресія

Чомусь учора перенесла дату своєї смерті
На коли? Та на невизначений термін
Там само як зробили з кінцем світу
Ніхто не знає тепер, коли чекати змін
 
Навіщо приносити себе іншим в жертву
Я лише знаю, що скоро настане темінь
І не буде тепло, як було цього року влітку
Пройшла своє поле, знайшла безліч мін.
 
Дивуйся, але дорога пряма мені нецікава
Коли їду собі далі за кермом своїх ніг
Мене манить життя, якщо воно – лабіринт
 
Та підступно вразила ворожа булава
Труна для мене – як для ведмедя барліг
Душу і тіло, думки і слова перев’язує бинт.

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зарeєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
Увійти або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте