От би знову в школу!..

Після поступлення в університет ми чим далі, тим рідше згадуємо школу. Однак нам дається можливість пригадати її під час педагогічної практики. Шкода, що не можна знову стати дитиною. Тепер ми – вчителі! Нічого не змінити. Однак у першій гімназії студенти мають можливість трошки відчути себе учнем. Мова йде не про пасивну практику, коли сидиш і записуєш як вчителька веде урок, а про дещо інше. Нещодавно відбувся німецько-український семінар і студенти нашого університету, що проходили практику в першій гімназії, мали можливість бути тісно залученими до цієї події.

 
Отже, про що мова..
Цей захід відбувається щороку в Україні та в Німеччині. Це своєрідна програма обміну. Учні їздять один до одного на короткий період часу (1-2 тижні). Їхньою основною метою за цей час зробити проект. Всі поділені на групи, де однакова кількість німецьких та українських учнів. Кожна група має свою тему. Робота в групах розбавляється різноманітними екскурсіями та розважальними заходами.
Цього року учні працювали над темами про Ольгу Кобилянську та Юрія Федьковича, про історію німецького дому, про Розу Ауслендер, про єврейське кладовище та про враження від України.
Студенти ЧНУ були координаторами груп.
 
Про своє, рідне..
А тепер я трошки похвалюся. Мені випала честь працювати групою, яка мала тему про О.Кобилянську та Ю.Федьковича. Учні групи виявилися достатньо самостійними та ініціативними. Це суттєво спростило мені завдання. Разом з ними ми відвідали музеї, присвячені цим знаменитим буковинським письменникам. Опрацювали інформацію із всесвітньої павутини, та спільними зусиллями переклали німецькомовний вірш Федьковича на українську мови та україномовний уривок з твору Кобилянської на німецьку. Переклади звучали так, як ніби вони виконані професіоналами.
Креативність нашої команди дозволила без репетиції і на частковій імпровізації представити наш проект. Це виглядало природно та невимушено.
 
(Не)Зовсім особисте
Мені було цікаво допомагати працювати над цим проектом, адже я знову відчула себе школяркою, яка намагається зробити щось, щоб отримати похвалу від вчителів. І це вдалося! Цьогорічних практикантів похвалили за їхню заангажованість та допомогу. Приємно! Більше того, я дізналася багато речей про двох видатних письменників з роботи над нашим проектом та багато цікавого з презентацій інших груп. А це дуже важливо, адже ми дізнавалися факти, які повинні знати усі мешканці Чернівців, які поважають свою історію, своїх видатних представників та самих себе.