Звідки у вас ця магнолія?..
«Магно?лія (Magnolia) — великий рід рослин родини , містить близько 210 видів, названий іменем французького ботаніка . Вічнозелене, до 30 м заввишки дерево родини магнолієвих. Листки черешкові чергові, шкірясті, еліптичні…» ну і так далі! Саме так починається стаття про магнолію у Вікіпедії. Але ми – не Вікіпедія J, тому в ми і поговоримо трошки по-іншому про трошки «іншу білу магнолію».
Про загальне перед головним
Нещодавно, а саме 2 жовтня 2010 року, в Українському Народному домі відбулося нетипове для нього свято – німецької культури. Сюди навідалися гості з Німеччини та міст України, виступали і чернівчани. Ми мали нагоду подивитися різноманітні види німецьких та австрійських народних танців, послухати німецькомовні пісні. Головною фішкою заходу була німецькомовна вистава «Біла магнолія».
Хто? Що?
П’єса представлена німецькою молодіжною організацією «Буковинський фенікс». «Біла магнолія» — це колаж та переробка Ізольди Кобець за творами Й. фон Хорват, У. Пленцдорф, Ф.Г. Лорка, Й.В. фон Гете, Т. Вільямс. Сама авторка була постановницею даної вистави. У серпні 2010 року ініціативний «Буковинськи фенікс» та ентузіастична Ізольда Кобець взялися за цю роботу та представили публіці на цьому заході.
Коротко про п’єсу (безсоромно списано з брошури)
«Невже знаменитий Дон Жуан – викрадач сердець – зрештою зрозуміє, що у його житті було справжнє кохання? Він усіма силами намагатиметься розшукати безтурботну, веселу, дівчину-ангела Аделу, яку нещодавно покинув. Її образ буде асоціюватися з білою магнолією впродовж усього шляху Дона Жуана. Численні колишні коханки та нові захоплені ним жінки постійно перебуватимуть поруч. Адже він – бабій все ж таки.
Водночас розшуком Адели займається її батько, який більш ніж 10 років тому покинув сім’ю. бажання віднайти справжнього ангела щоразу посилюватиметься у батька. Перед ним розкриватимуться цікаві подробиці її життя. Врешті-решт усю правду про Аделу батько дізнається від колишньої дружини.»
Коротко про п’єсу (вже від себе)
Магнолія «переслідувала» Дон Жуана куди б він не прийшов. Нагадувала про Аделу. Він відчував її, прагнув знати, не подумав, що може бути пізно. А таки було…
Не давала спокою інтрига: що ж сталося з Аделою, чи знайде він її, буде «хепі енд» чи розчарування?.. Сцена Х (саме так вона позначена у брошурці) – те, чого усі чекали, вона здавалася такою очевидною, але все-таки залишала тіні сумніву. Трагічний кінець часто зустрічається, але він зап’ятовується краще, ніж щасливий, і залишає глибший слід.
Це вражаюче видовище!!.. Вистава була професійно поставлена, гарно підготовлена і бездоганно зіграна. Сама ідея твору виявилася дуже цікавою і деяких моментах вражала своєю оригінальністю, незвичайністю та неочікуваністю.
Актори показали, що таке буря емоцій, іноді навіть хотілося підійти і допомогти, так все було природно. Вони нагадали, що бувають такі сильні почуття, як кохання, розчарування, відчай та сум, печаль за втратою коханої людини. Герой усвідомлює, що «ту єдину» не замінять навіть тисячі «тих багатьох».
Це змушує замислитися і глядачів. Не буду описувати детальні враження, але багато було позитивних відгуків, на зразок «крута вистава», «ще б трошки і покотилися сльози», «а у мене покотилася», «змусило замислитися», «а мене вразила не тільки ідея, а й загальна постановка» ...
Що ще додати?
Насамкінець хотілося б сказати тільки те, що хто прийшов і побачив, той точно переміг, тобто «виборов» собі цілу купу емоцій, широкий простір для роздумів і таке інше. Ну, а хто прогавив свій шанс, будьте наступного разу обачнішими і не втрачайте можливості відчути і побачити щось подібне!
Про загальне перед головним
Нещодавно, а саме 2 жовтня 2010 року, в Українському Народному домі відбулося нетипове для нього свято – німецької культури. Сюди навідалися гості з Німеччини та міст України, виступали і чернівчани. Ми мали нагоду подивитися різноманітні види німецьких та австрійських народних танців, послухати німецькомовні пісні. Головною фішкою заходу була німецькомовна вистава «Біла магнолія».
Хто? Що?
П’єса представлена німецькою молодіжною організацією «Буковинський фенікс». «Біла магнолія» — це колаж та переробка Ізольди Кобець за творами Й. фон Хорват, У. Пленцдорф, Ф.Г. Лорка, Й.В. фон Гете, Т. Вільямс. Сама авторка була постановницею даної вистави. У серпні 2010 року ініціативний «Буковинськи фенікс» та ентузіастична Ізольда Кобець взялися за цю роботу та представили публіці на цьому заході.
Коротко про п’єсу (безсоромно списано з брошури)
«Невже знаменитий Дон Жуан – викрадач сердець – зрештою зрозуміє, що у його житті було справжнє кохання? Він усіма силами намагатиметься розшукати безтурботну, веселу, дівчину-ангела Аделу, яку нещодавно покинув. Її образ буде асоціюватися з білою магнолією впродовж усього шляху Дона Жуана. Численні колишні коханки та нові захоплені ним жінки постійно перебуватимуть поруч. Адже він – бабій все ж таки.
Водночас розшуком Адели займається її батько, який більш ніж 10 років тому покинув сім’ю. бажання віднайти справжнього ангела щоразу посилюватиметься у батька. Перед ним розкриватимуться цікаві подробиці її життя. Врешті-решт усю правду про Аделу батько дізнається від колишньої дружини.»
Коротко про п’єсу (вже від себе)
Магнолія «переслідувала» Дон Жуана куди б він не прийшов. Нагадувала про Аделу. Він відчував її, прагнув знати, не подумав, що може бути пізно. А таки було…
Не давала спокою інтрига: що ж сталося з Аделою, чи знайде він її, буде «хепі енд» чи розчарування?.. Сцена Х (саме так вона позначена у брошурці) – те, чого усі чекали, вона здавалася такою очевидною, але все-таки залишала тіні сумніву. Трагічний кінець часто зустрічається, але він зап’ятовується краще, ніж щасливий, і залишає глибший слід.
Це вражаюче видовище!!.. Вистава була професійно поставлена, гарно підготовлена і бездоганно зіграна. Сама ідея твору виявилася дуже цікавою і деяких моментах вражала своєю оригінальністю, незвичайністю та неочікуваністю.
Актори показали, що таке буря емоцій, іноді навіть хотілося підійти і допомогти, так все було природно. Вони нагадали, що бувають такі сильні почуття, як кохання, розчарування, відчай та сум, печаль за втратою коханої людини. Герой усвідомлює, що «ту єдину» не замінять навіть тисячі «тих багатьох».
Це змушує замислитися і глядачів. Не буду описувати детальні враження, але багато було позитивних відгуків, на зразок «крута вистава», «ще б трошки і покотилися сльози», «а у мене покотилася», «змусило замислитися», «а мене вразила не тільки ідея, а й загальна постановка» ...
Що ще додати?
Насамкінець хотілося б сказати тільки те, що хто прийшов і побачив, той точно переміг, тобто «виборов» собі цілу купу емоцій, широкий простір для роздумів і таке інше. Ну, а хто прогавив свій шанс, будьте наступного разу обачнішими і не втрачайте можливості відчути і побачити щось подібне!
5 коментарів