я вже говорила, що не хотіла нікого ображати, але і не люблю «наєздів» на мене, тим більше через такі дрібниці. мені не хочеться продовжувати в такому дусі. мене дратують всякі подібного роду ситуації!
п.с. моє прізвище не відмінюється, навіть у кличному відмінку!
але багато з нас впізнають в собі риси Артема! від цього нікуди не дінешся. але можна замислитися і можливо навіть щось змінити. або залишити так, як є. справа кожного) але круто написано! )
я не мала наміру хамити і ображати когось. я не вважаю, що одне слово — це причина сперечатися і відстоювати свою думку. я можу його замінити. але зараз мені не хочеться) а проблеми є в кожного як внутрішні, так і зовнішні. ніколи не показую себе дуже успішною там, де не є. мені це не потрібно. це моя справа)
коли я пишу, а пишу так, як говорю, звичайно і з неділоками. я не намагаюся відчеканити свою мову до бездоганності, щоб не встарачати своєї індивідуальності.)
таки так)… взагалі-то цей сонет написаний більше 2х років тому. нам задали написати сонет в університеті. ось я і написала)… тепер теж пишу, але вже трошки інші…
можливо і так. мені здається, що я саме таке римування знайшла в книзі по літературознавству!.. це дійсно мій перший сонет. але на мою думку найбільш вдалий!.. не знаю… принаймі найбільше почуттів і душі в нього вкладено! не хочу змінювати, тому що кожен рядок відображає одну подію з мого життя… недосконало, але зато з почуттям)…
дякую за зауваження!
один з найвірніших способів утекти від реальності. тут, у грі, ти — герой! якщо щось не вдасться, то пройдеш рівень знову! все супер! результат — ти переможець!.. в житті так нема! помилки не виправиш!!! а проявляти себе і комусь щось доказувати складно! треба «напрягатися»!.. для чого! краще зробити вигляд, що тобі все пофіг! і чим раніше, тим це переконливіше виглядатиме..(…
тьфу ти блін!.. краще б придумали гру, хто більше книжок прочитає за місяць, чи хто зробить найблагородніший вчинок!)…
прикро, що це так! але гарно підмітив все...(…
майбутнє… важко сказати про майбутнє в період, коли культивується «пофігізм»… він переходить межі. ми були дітьми, нас вчили в школі, що найгірша людина — байдужа людина. а тепер «забий!»… «кльово»! парадокс!.. країна пардоксів! (…
але прикро, що історію пишуть переможці. підручники переписують після щонекожних виборів! ми не дізнаємося як все було, але тим не менше тільки нам обирати яким фактам вірити і як сприймати ті інші, якими б суб'єктивними/об'ктиними вони не були! )…
п.с. моє прізвище не відмінюється, навіть у кличному відмінку!
дякую за зауваження!
тьфу ти блін!.. краще б придумали гру, хто більше книжок прочитає за місяць, чи хто зробить найблагородніший вчинок!)…
майбутнє… важко сказати про майбутнє в період, коли культивується «пофігізм»… він переходить межі. ми були дітьми, нас вчили в школі, що найгірша людина — байдужа людина. а тепер «забий!»… «кльово»! парадокс!.. країна пардоксів! (…